Практика

Вправа «Картопля»

Ведучий. Часто буває так, що ми сприймаємо яку-небудь групу, наприклад етнічну, як ціле і не замислюємось про те, що кожний її представник — зовсім унікальний і неповторний. Наприклад, нам може здаватися, що «всі китайці на одне лице», що всі німці страшні педанти, а фіни — мовчазні. Однак якщо ми ближче познайомимося з конкретною людиною з цієї групи, більше дізнаємось про неї, то її індивідуальність, неповторність будуть очевидними.

Давайте спробуємо проілюструвати унікальність всього існуючого на практиці. Навряд чи хто-небудь вважає, що кілограм картоплі наповнений індивідуальністю. Візьміть кожний собі по картоплині. Роздивіться її якомога уважніше, з’ясуйте «особливі прикмети». На це дається 1 хвилина. Потім картопля змішується. Кожний повинен знайти свою картоплину й описати її.

Гра «Біла ворона»

Ведучий пропонує одному з учасників на деякий час стати не таким, як усі. Для цього йому треба робити усе протилежно тому, що робить група. Група повторює всі рухи ведучого. Наприклад, група підводить руки, а «біла ворона» — ні, всі посміхаються, а «біла ворона» — насуплюється тощо.

Через деякий час ведучий каже: «Це важко — бути не таким, як усі. Хто буде йому допомагати?»

Так з’являються дві білі ворони. Потім їх стає більше. Коли до «білої ворони» приєднується половина учасників, вправа закінчується.

Вправа «Потрапити в коло»

Учасники діляться на дві групи: одна група сідає в коло, а друга намагається без слів, а жестами попроситися в коло до решти. Гра закінчується, коли всі об’єднуються разом.

. Вправа «Чим ми схожі»
Цілі: створення невимушеної, доброзичливої атмосфери у групі; підвищення внутрішньогрупової довіри і згуртованості членів групи.
Процедура проведення: члени групи сидять у колі. Ведучий запрошує в коло одного з учасників на основі якої-небудь реальної чи уявлюваної подібності із собою. Наприклад: «Світлано, вийди, будь ласка, до мене, тому що в нас із тобою однаковий колір волосся (або ми схожі тим, що ми жителі Землі, або ми одного зросту тощо)». Світлана виходить у коло і запрошує вийти кого-небудь з учасників у такий самий спосіб. Гра триває доти, доки всі члени групи не стануть у колі.

 Вправа «Компліменти»
Процедура проведення: ведучий пропонує учасникам придумувати компліменти одне для одного. Він кидає м'яч одному з учасників і говорить йому комплімент. Наприклад: «Дмитрику, ти дуже справедлива людина» чи «Катю, у тебе чудова зачіска». Інший учасник кидає м'яча тому, кому хоче висловити комплімент і так далі. Важливо простежити, щоб комплімент був сказаний кожному учасникові.

 Вправа «Загальний ритм»
Мета: підвищення згуртованості групи
Процедура проведення: учасники стоять у колі. Ведучий кілька разів плескає в долоні з певною швидкістю, задаючи ритм, який група повинна підтримати в такий спосіб: учасник, що знаходиться праворуч ведучого, робить один плеск, за ним наступний і т.д., так, аби створювалося відчуття, начебто в заданому ритмі плескає одна людина, а не всі члени групи по черзі. Ця вправа рідко вдається з першого разу. Після кількох спробних кіл зі гри поступово вибувають учасники, які порушують загальний ритм.
Модифікація вправи. Ведучий плескає в долоні якунебудь нескладну музичну фразу. Потім кожний по черзі її повторює можливе одночасне відбивання ритму всією групою.

 Вправа «Емблема толерантності»
Мета: продовження роботи з визначеннями толерантності; розвиток фантазії, експресивних способів самовираження.
Обладнання: папір, кольорові олівці чи фломастери, ножиці, скотч.
Процедура проведення: на попередньому етапі учасники виробили власні визначення толерантності й ознайомилися з існуючими. Ведучий відзначає, що обговорення проходило на інтелектуальному, абстрактному рівні. Наступна вправа допоможе підійти до цього поняття з іншого боку — учасники мають створити емблему толерантності.
Кожний спробує самостійно намалювати таку емблему, що могла б друкуватися на суперобкладинках, політичних документах, національних прапорах. Процес малювання триває 5—7 хв. Після завершення роботи учасники розглядають малюнки один одного (для цього можна ходити по кімнаті). Після ознайомлення з результатами творчості інших учасники повинні висунути гасло, що відображало б сутність їхніх емблем (обговорення 3-5 хв.).
Заключний етап вправи — презентація емблем кожної підгрупи.

 Вправа «Козуб»

 Мета: робота з поняттям «толерантність» за допомогою асоціативного ряду; розвиток фантазії, творчого мислення.
Обладнання: козуб чи пакет із дрібними предметами (наприклад, іграшками з «кіндер-сюрпризів», значками тощо). Кількість предметів має перевищувати кількість учасників групи.
Процедура проведення: ведучий проходить по колу з козубом, у якому знаходяться різні дрібні предмети. Учасники, не заглядаючи в нього, витягують якийсь предмет. Потім ведучий пропонує кожному знайти який-небудь зв'язок між цим предметом і поняттям толерантності. Розповідь починає учасник, який перший витяг із козуба іграшку. Наприклад: «Мені дістався м'ячик. Він нагадує мені земну кулю. Думаю, що толерантність повинна бути поширена в усьому світі».

 Вправа «Перетворення»
Мета: самопізнання і самовираження за допомогою метафоричних засобів.
Процедура проведення: учасники сидять у колі. Ведучий пропонує учасникам завершити наступні речення:
«Якби я був книгою, то був би... (словником, томиком віршів...)»; «Якби я був їжею, то був би... (кашею, пиріжком, картоплею)»; «Якби я був дорослим, то був би...» (інші варіанти — піснею чи музикою, явищем природи, видом транспорту...). Усі відповідають по колу.

 Вправа «Шикуватися за зростом»
Мета: підвищення рівня згуртованості, взаєморозуміння і погодженості дій у групі.
Процедура проведення: учасникам групи пропонується із зажмуреними очима вишикуватися за зростом (інший варіант: стати колом). Група може зробити кілька спроб.

 Вправа «Оплески»
Мета: підвищення настрою і самооцінювання, активізація учасників групи.
Процедура проведення: учасники сидять у колі. Ведучий просить встати тих, хто має певне уміння чи якість (наприклад: «Устаньте всі ті, хто вміє вишивати, кататися на гірських лижах, любить дивитися серіали, мріє навчитися грати у великий теніс», тощо). Інші учасники групи аплодують тим, хто встав.

Вправа «Що моя річ знає про мене» 
Мета: саморозкриття, самопізнання; підвищення внутрішньогрупової довіри.
Процедура проведення: учасники сидять у колі. Один із учасників бере в руки якийсь зі своїх предметів і від імені цього предмета розповідає про свого хазяїна. Наприклад: «Я — Катрусина шпилька, я знаю її не дуже давно, але можу розповісти про неї...». У такий спосіб розповідають про себе всі учасники групи.
Під час обговорення ведучий підкреслює, що вміння розкритися перед іншими — найважливіша особистісна якість, що сприяє становленню близьких взаємин з людьми. Якщо людина воліє не розповідати про свої переживання і надії, промахи і невдачі, це створює в інших враження її добробуту й успішності, але платою за це стає неможливість побудови щирих стосунків, невміння попросити про допомогу.