Притча про доброту
Людина йшла берегом і раптом побачила хлопчика, який піднімав щось з піску і кидав у море. Чоловік підійшов ближче і побачив, що хлопчик піднімає з піску морські зірки. Вони оточували його з усіх сторін. Здавалося, на піску – мільйони морських зірок, берег був буквально усіяний ними на багато кілометрів.
- Навіщо ти кидаєш ці морські зірки у воду? – Запитав чоловік, підходячи ближче.
- Якщо вони залишаться на березі до завтрашнього ранку, коли почнеться відлив, то загинуть , – відповів хлопчик, не припиняючи свого заняття.
- Але це просто нерозумно! – Закричав чоловік. – Озирнись! Тут мільйони морських зірок, берег просто всіяний ними. Твої спроби нічого не змінять!
Хлопчик підняв наступну морську зірку, на мить задумався, кинув її в море і сказав:
- Ні, мої спроби змінять дуже багато … для цієї зірки.
Той, хто чекає можливості зробити відразу багато хорошого, ні-коли нічого не зробить. Життя складається з дрібниць. Дуже рідко з’являється можливість зробити відразу дуже багато чого. Істинна велич полягає в тому, щоб бути великим у дрібницях.
(Семюель Джонсон, 1709-1784, англійський письменник і мислитель)
Найцінніше в нашому жітті
|
. Один чоловік в дитинстві був дуже дружний зі старим сусідом. Але час минав, з'явився інститут та інтереси, потім робота і особисте життя. Кожну хвилину молодий чоловік був зайнятий, і у нього не було часу ні згадати про минуле, ні навіть побути з близькими. |
Знайдеться той, хто не згоден
Батько зі своїм сином і мулом в полуденну спеку подорожував по курних провулках міста. Батько сидів верхи на мулі, а син вів його за вуздечку.
- Бідний хлопчик, – сказав перехожий, – його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш ліниво сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?
Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз з мула і велів сину сісти на нього. Незабаром зустрівся їм інший чоловік. Гучним голосом він сказав:
- Як не соромно! Малий сидить верхи на мулі, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом.
Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на мула позаду нього.
- Люди добрі, бачили ви щось подібне? – Заголосила жінка, що йшла їм на зустріч. – Так мучити тварину! У бідного мула вже провисла спина, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван, бідна істота!
Не кажучи ні слова батько і син, осоромлені, злізли з мула. Щойно вони зробили кілька кроків, як зустрівся їм старий дід і почав насміхатися з них:
- Чого це ваш мул нічого не робить, не приносить ніякої користі і навіть не везе когось з вас на собі?
Батько сунув мулу повну пригорщу соломи і поклав руку на плече сина.
- Що б ми не робили, – сказав він, – обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згодний. Я думаю, ми самі повинні вирішувати, що нам робити.
До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів.
|
По довгій, кам’янистій, виснажливій дорозі йшла людина з собакою. Йшла вона собі йшла, втомилася, собака теж утомився. Раптом перед ними - оазис! Прекрасні ворота, за огорожею - музика, квіти, дзюркіт струмка, словом, відпочинок. |
Одного разу до Вчителя прийшов подорожній. Він сів за стіл навпроти Вчителя і мовчки дивився, як той читає книгу. Приблизно через годину гість сказав:
- О, Великий Учитель, я йшов багато місяців, щоб зустрітися зтобою тут і поставити одне лише питання: «Що найголовніше, що варто в собі розвивати в першу чергу?»
-Мізки, – відповів Учитель.
- Великий Учитель, чому «мізки»? Що ти маєш на увазі? -Здивувався гість.
- По-перше, не називай мене великим, – сказав Учитель. – А по-друге, якщо б ти думав мізками, а не ногами, не йшов би стільки тижнів. Ти написав би листа.
Із чого починається щастя
Жив один чоловік. Одного разу вирішив він повстати проти несправедливості, що панувала у світі, і задумав добути щастя для всіх. Він узяв у руки зброю і боровся зі злом усюди, де зустрічав його.
Багато довелося йому стріляти і вбивати в ім'я щастя для всіх. Ішов час. Він засинав і прокидався зі зброєю в руках, місяцями не виходив із боїв, але світ залишався колишнім — несправедливим, злобним і жорстоким.
Він утомився від боїв і вирішив завести сім'ю. Якщо ж не вдалося мені зробити щасливими всіх, думав він, здобуду щастя для своєї родини. І щодня він боровся за щастя для своїх близьких. Багато працював, іноді недоїдав, недосипляв. Так і постарів у цій боротьбі за щастя...
Він лежав на смертному одрі, і все його життя проходило перед очима. Згадував, як у молодості задумав здобути щастя для всіх; як узяв у руки зброю і боровся зі злом усюди, де проростало воно отруйними паростками; як стріляв і вбивав в ім'я щастя; як будував сім'ю і ростив дітей; як багато працював, як іноді недоїдав, недосипляв... Потім він покликав до себе свою родину і сказав:
— Усе своє життя я намагався зробити щасливими інших. І тільки тепер розумію, що починати потрібно було з себе самого. Якби я спочатку намагався змінитися і зробив би себе щасливим, то і ви були б щасливими. І світ став би кращим, справедливішим і добрішим…
Вкрадений гаманець
Один селянин помітив зникнення свого гаманця з грошима. Обшукавши весь будинок, він гаманця не знайшов і дійшов висновку, що його вкрали. Перебираючи в пам'яті всіх, хто приходив до нього в будинок останнім часом, селянин вирішив, що знає злодія — це був сусідський син. Хлопчик заходив до нього як раз напередодні зникнення гаманця, і ніхто інший не міг би вчинити крадіжку.
Зустрівши хлопчика наступного разу, селянин помітив у його поведінці багато підтверджень своїм підозрам. Сусідський син явно ніяковів, ховав очі і взагалі мав вигляд кота, який нашкодив; словом, кожен жест, кожен рух видавали в ньому злодія. Але у селянина не було жодних прямих доказів, і він не знав, що робити. Кожен раз, коли він зустрічався з хлопчиком, той мав усе винуватіший вигляд, а селянин злилися все більше.
Нарешті він так розгнівався, що вирішив піти до батька злодюжки і пред'явити йому формальне звинувачення.
І тут дружина покликала його:
— Подивися, що я знайшла за ліжком, — сказала вона й подала йому зниклий гаманець із грошима.
Наступного дня селянин знову подивився на сина свого сусіда: ні жестом, ні рухом не походив він на злодія.
P.S.: Людина бачить у навколишніх те, що хоче бачити. Весь світ навколо нас — це дзеркало. Від того, як ми його сприймаємо, залежатиме те, як він сприймає нас. Будьте добрішими, і світ буде добрішим до вас.
Источник:http://www.zid.com.ua/ukr_creativework/prytcha-vkradenyj-hamanets
Источник:http://www.zid.com.ua/ukr_creativework/iz-choho-pochynaetsya-schastya
Одного разу втомлений подорожній шукав місце для відпочинку. Він побачив розлоге дерево, що вабило тінистою кроною, й вирішив відпочити в її тіні. А оскільки день був спекотний, у подорожнього, звісно ж, виникло бажання втамувати спрагу. І щойно це бажання виникло в його уяві, перед ним бозна-звідки з’явилася висока склянка, наповнена холодним свіжим фруктовим соком. Він з радістю взяв склянку і відпив із неї.
Потім подорожній подумав: от було б добре, якби тут з’явилася моя м’яка постіль. І тут же під ним з’явилося ліжко. «Чудово! — подумав подорожній. — Але було б ще ліпше, якби тут була моя дружина й відчула зі мною ці радощі». Одразу ж перед ним постала дружина.
Але, побачивши дружину, він злякався: а раптом дружина несправжня? А якщо це демон прийняв її вигляд? І щойно ця думка виникла в його голові, дружина перетворилася в демона. Подорожній затремтів від страху: «Цей демон може мене проковтнути». І, звісно ж, його думка одразу ж стала дійсністю, демон накинувся на нього й проковтнув.
Дерево, яке виконує наші бажання, — це і є саме життя. Рано чи пізно наші бажання й думки матеріалізуються. Здійснення бажаного не приносить задоволення, а тільки породжує нові бажання. Так наші бажання й створюють існуючу навколо нас реальність. Переконання й емоції, особливо страх і відчуття провини, також перетворюють наші потужні духовні енергії в зовнішню реальність. Таким чином, хоч що б ми побажали, віра чи страх кінець кінцем проявляються в наших життях. Зрештою нас пожирає матеріальний світ.
Наші бажання, вірування й страхи посилають наші думки в певних напрямках і згодом формують нашу особисту реальність. Якщо ми бажаємо створити здоровішу, щасливішу й гармонійнішу реальність, ми мусимо вирішити, чого ж ми хочемо насправді, — і не дозволяти випадковим бажанням скеровувати нас у помилкових напрямках.
Слід культивувати в собі щасливі, здорові, позитивні думки, щоб саме їх реалізувало дерево виконання бажань нашого життя...
То що ж ви хочете насправді?
Источник:http://www.zid.com.ua/ukr_creativework/prytcha-derevo-vykonannya-bazhan